Дихання

Життя людини починається з вдиху, підтримується диханням, закінчується видихом. За допомогою регуляції дихання людина здатна змінювати свій стан. Індійський мудрець X-XI ст. Горакша стверджував, що дихання – це вогонь, який спалює наслідки вчинків: вдих дає силу, контролює й очищає тіло, затримка дихання стабілізує думки й наділяє довголіттям, а видих має очисні функції.

За східною філософією, дихальні вправи впливають на життєву енергію (ци або чі – китайською мовою, кі – корейською та японською, тхі – в'єтнамською). У більшості людей її активність незначна, циркуляція хаотична або заблокована, що спричиняє хвороби, яких можна уникнути за допомогою регуляції дихання.

Об'єктами регуляції є:

  • спосіб дихання – ротом, носом (оптимальний), однією ніздрею, почергово лівою або правою і т.д.;
  • фаза (вдих, видих, затримка, пауза);
  • тип (верхнє, середнє, нижнє);
  • тривалість та потужність фаз,
  • ритм,
  • темп.

Принцип дії дихання. Що на що впливає:

  • Вдих підвищує тонус кори головного мозку, видих – знижує.
  • Затримка дихання на вдиху стимулює засвоєння кисню в легенях, видалення вуглекислого газу, дозволяє проявити максимальне фізичне зусилля, сприяє омолодженню, приборканню думок.
  • Затримка дихання на видиху змінює циркуляцію крові, підвищує концентрацію вуглекислого газу у крові, температуру тіла, обмін речовин і потовиділення, зменшує частоту серцевих скорочень (ЧСС), покращує розумову діяльність, інтуїцію, травлення, роботу залоз внутрішньої секреції і нервової системи.
  • Дихання з повільним вдихом і швидким енергійним видихом активізує пильнування, процеси кисневого метаболізму,
  • Дихання з коротким вдихом, повільним тривалим видихом і нетривалою затримкою на видиху – знижує тонус центральної нервової системи, артеріальний тиск, ЧСС.
  • Часте глибоке дихання змінює картину біострумів мозку, а при мінімальній мозковій неповноцінності приводить до зміни свідомості і судом.
  • Повний глибокий видих забезпечує найбільше розслаблення м'язів.
  • Короткі швидкі вдихи-видихи подразнюють нервові закінчення у носових ходах, очищують їх і дихальну систему, сприяють вентиляції легень, видаленню токсинів, тонізують нервову й судинну системи, посилюють кровообіг, збільшують температуру тіла й потовиділення, здатність до концентрації, кровопостачання головного мозку, послабляють спазми бронхів.
  • Техніка вдих носом, затримка, форсований подовжений видих ротом з опором (порціями через малий отвір стислих губ) і активним напруженням м'язів живота в кінці видиху сприяє заспокоєнню, вентиляції легень, тонізує дихальні м'язи, використовується у практиці логопедів, фоніаторів та ін.
  • Тривале (2-3 години) інтенсивне дихання ротом (вдих і видих швидкий, форсований, глибокий) у змінному ритмі, який задає аудіо-лідер, використовується у холотропному диханні С. Грофа і сприяє психосоматичній корекції шляхом відтворення трансового стану, усуває психоемоційні стреси та їх наслідки, депресію та ін.
  • Зменшення частоти дихання до 3-4 дихальних циклів за хвилину, а інтенсивності так, щоб коливання повітря не визначалося навіть пір'їнкою, піднесеною до ніздрів, сприяє концентрації у практиках дзен.

 

Звук та дихання:

У давніх і сучасних оздоровчих системах (Мантек Чіа, Ніші, Норбекова та ін.), бойових мистецтвах практикують вправи з регуляції уявного дихання (шкірою, органами і т.д.) і використання резонансного ефекту дії голосових звукових хвиль на внутрішні органи та біоенергетичну систему. деякі з яких описані в легендах. Спів Сирен зачаровував морехідців, Орфея – давньогрецьких богів, людей, сили природи, кавказьких жерців – зцілював рани, а ірландських – піднімав бойовий дух. Свист Солов'я-розбійника шкодив істотам і предметам. Голосові звуки кельтського Огміоса робили людей щасливими.

Багаторазова явна чи уявна вимова звукосполучення "ОМ" у давньоіндійських вправах сприяла упорядкуванню усіх функцій організму і трансцендентації свідомості, а техніка з вдихом ротом із шиплячим звуком "С" або "Сі" через обмежувальну трубочку скрученого уздовж або упоперек язика, з нетривалою затримкою і видихом через обидві ніздрі, позбавляла відчуття спраги, охолоджувала організм, розслабляла м'язи очей.

Вимову певних голосових звуків використовують у східних оздоровчих системах для регуляції роботи відповідних органів і систем організму, а голосні викрики на видиху – для підсилення ударів у бойових мистецтвах.

 

Східні дихальні практики

1. Індійські дихальні системи:

  • пранаяма
  • свародайя-йога
  • таттва-шудхи
  • чакральне дихання…

2. Тібетські дихальні практики

  • ца-лунг
  • тібетське очищаюче дихання
  • тібетське дихання
  • тібетські оздоровчо-дихальні вправи…

3. Китайські дихальні техніки

  • система дихання Цигун
  • врівноважуюче дихання інь-ян
  • загальнозміцнюючий дихальний метод
  • трифазне очищаюче дихання
  • цілюще дихання п’яти стихій
  • енергетизуюче дихання
  • кістково-очищуюче дихання…

 

Західні дихальні практики

1. Метод Бутейко - Вольова ліквідація глубокого дихання

2. Дихальна гімнастика Стрельнікової

3. Ендогенне дихання – метод Фролова

4. Бодіфлекс

5. Основні дихальні психотехніки

  • Ребефінг
  • Вайвейшн
  • Холотропне дихання
  • LRT — Тренінг Взаємовідносин Любові
  • Вільне дихання Всехсвятского

6. Інші дихальні практики:

  • Плачуче дихання Вілануса
  • Метод біологічного зворотнього зв’язку
  • Концепція відновлення природнього типу дихання Дінейка
  • Методика умовно-рефлекторного дихання Дуриманова
  • Дихальні вправи Шаталової

7. Дихальні тренажери

 

Дихання та розширені стани свідомості

Дихальні практики бувають різних типів. Серед технік, що використовують розширені і змінені стани свідомості, умовно можна виділити два основних підходи: трансцендентний та інтегративний.

Трансцендентний підхід (від латинського transcendere - виходити за межі) приймає матеріальний світ як ілюзорний. При цьому зусилля людини концентруються на проходженні крізь ілюзію до Реальності. Завдяки цьому, багато, практикуючих дихальні практики, йогу, медитації і т. д. Використовують ці методи як засіб відходу від труднощів світу матеріальних об'єктів в світ власних фантазій.

Інтегративний підхід (від латинського integratio - відновлення, integer - ціле) приймає тотальну реальність матеріального світу об'єктивною і пропонує не боротися з матеріальним світом, породжуючи фрагментарність свідомості, а прийняти його повністю, тим самим досягаючи цілісності усвідомлення. Він також використовує різні дихальні практики. Причому дихальні практики використовуються різної спрямованості. Зусилля людини зосереджені на усвідомленні конфліктів і напружень в своїй свідомості і шляхів їх інтеграції. Інтегративні психотехнології не ведуть людину від матеріального світу.